Формат: Демонстрація процесу одягання традиційного вбрання, що супроводжується цікавими фактами з джерел та "з поля".

Факти про: складові українського народного строю, орнамент, колорит та форми одягу, стійкість традиції.

Тези: Регіональні особливості та відміни єднають етнос в один народ, самобутній та самодостатній.

Теги: Поезія традиційного побуту; цінність вища за ціну.

Лектор: Олександра Сторчай, старший науковий співробітник НЦНК Музей Івана Гончара

16 березня | 15:00

Лекція 6. Київщина

Колір: червоний, білий.

Орнамент: геометричний та рослинно-геометричний.

Факт: “Куренівка на той час була далекою околицею Києва.

Мешканці її жили ще старовинним устроєм, дотримувались сільських традицій і звичок. Дівчата носили вишиті сорочки, корсетки, деякі були в плахтах, а дехто в спідниці. На шиї багато разків дорогого або бурштинового намиста, в неділю чи на свято на головах – квітчасті стрічки або й віночки. Парубки в чумарках, високих смушевих шапках – сірих і чорних, шаровари нормальної ширини, і в чоботях. Словом, усе так, як було і колись.” І. М. Гончар. 1930 рік

Словник:

Галентур – різновид шовкової тканини; звідси галентурник – святковий жіночий убір.

Линтар – бурштинове намисто.

Теремок – різновид дівочого святкового головного убору – вінок із штучних паперових чи коленкорових квітів, пришитих на обруч.

Червчатка – плахта, виткана з червоного шовку (червець) або його домішкою; пізніше – вовняна плахта червоного кольору.

Вартість вхідного квитка - 50 грн